17:22 Тільки пам'ять не сивіє | |
| Звіт про виставку-реквієм пам’яті жертв голодоморів в Україні. 21 листопада для учнів 11-Б та 12-го класів вечірньої школи БНВО бібліотекарем було проведено огляд літератури до дня пам’яті жертв голодоморів в Україні та запалено свічку пам’яті. Трагедія українського голокосту 1932-1933 pp., геноциду, влаштованого українському народу більшовицькою Росією, стала досліджуватися відносно недавно. Майже до самого відродження державної незалежності України у 1991 р. про неї не можна було навіть згадувати, не наражаючись на репресії. За незалежності в Україні відбулися принципові зрушення, що засвідчило відзначення 60-ї (1993 р.) та 70-ї (2003 р.) роковин геноциду. Голодомор — це соціально-економічне явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування та призводить до його вимирання та негативної зміни демографічної та соціальної структури населення. Голодомор може організовуватися урядом штучно з метою винищення певних груп населення. У XX ст. Україна пережила три голодомори — усі за радянської влади; основною їх причиною була аграрна політика партійного радянського керівництва. Голодомор 1932—1933 pp. став для українців тим, чим нацистський геноцид для євреїв, або різанина 1915 р. для вірменів. Це була трагедія, масштаби якої неможливо навіть уявити, і яка на протязі півстоліття замовчувалася в Радянському Союзі. Причини голодомору. Він був породжений спробами здійснити соціалістичні перетворення воєнно-комуністичними методами. Найтрагічнішим було те, що голодомору можна було уникнути, тим паче, що врожай зерна в 1932 р. перевищував врожай 1931 р. Але практичні дії на державному рівні привели Україну до голодомору: - продрозкладка, яка повернулася в село із згортанням непу, зумовила кризу, характерною рисою якої стала незацікавленість селян у розвитку громадського господарства, відчуженість від землі; - ситуація погіршилася в період підняття плану заготівлі зерна в 1932 році на 44 %, це привело до трагічної ситуації в посівній кампанії, недосів становив понад 2 млн. га, а запаси зерна у населення зведені нанівець; - жорстокість реалізації плану хлібозаготівель (6,6 млн. тонн) привели до смерті мільйонів людей; - а тим часом хліб десятками мільйонів тонн вивозився за кордон в обмін на техніку. Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цін-ності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам'яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно... Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять тре¬тього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до на¬ших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди. Тому ми сьогодні згадуємо цю трагічну сторінку історії українсь¬кого народу та даємо обіцянку пе¬редати знане прийдешнім, щоб світла пам'ять спокутувала неспра¬ведливе замовчування минулого. Прикріплення: Картинка 1 | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |